Давно тут не писав.

Хочу дуже сильно подякувати усім, хто підтримав на Київському коонцерті! За всі ці слова, підтримку, подарунки, приємності, що Ви мені зробили! Сподіваюсь Вам усім дійсно сподобалось. Я намагався просто бути чесним з собою і з Вами! Бо тільки так треба все робити. І жити і писати музику. І виконувати.

Кожної осені настає момент, коли я думаю що хочу зробити в наступному році. І планую. Я ще не все зробив в цьому році, але обов"язково зроблю. Все, що буде в моїх силах.
Навесні 2013-го я видам свій другий сольний альбом.
В ньому буде не менше, ніж 14 композицій. по часу він також буде довшим, ніж "Inside".
Це буде так само неокласіка, але сподіваюсь цілісно він буде кращим, ніж перший.
Скажу чесно, що матеріалу для нього вже є достатньо. Не вистачає лише трохи. Але з листопада  почну запис.

Послухав нещодавно свої мелодії. Пройшло майже два роки, як я на сцені. Я виріс. Музично. Я став не тільки відчувати і грати, але й ще думати, що я відчуваю.

щодо "ILLUSIONS": живі, робимо нові пісні, репетируєм, готуємось до концертів. Нас вже більше, ніж троє)

Дякую усім Вам!)

Ото виклав я такий анекдот собі вКонтактє: 

Мої сусіди - психи. Щоночі стукають в стелю і по батареях. Добре ще, що я в цей час не сплю, а граю на піаніно.

І через пів години з"являється повідомлення мені:

Єгор, люди подумают, что это правда так..

Дивлюсь: А то моя сусідка знизу :D 
Як вона знайшла мою сторінку - загадка) але факт є факт) Довго сміявся)

Останній пост з батьківського дому, бо 11-го буду вже в себе вдома - у Львові) До зустрічі)

www.egor-grushin.in.ua

Передивився відео з наших виступів... Якби ви знали як це приємно - виступати. Я люблю своє життя.

Давайте поговоримо про теперешнє? Часто можна прочитати якісь пости про те, що колись відбулось, про те, що людина очікує в майбутньому, чого хоче... А давайте поговоримо про теперешнє? Що ви маєте саме зараз? Які можливості? Які події, люди, речі вас оточують зараз? Всі кажуть: не треба жити минулим чи майбутнім. Живіть теперешнім.
Вивчайте ті речі, які вам подобаються. Починайте вже зараз! У вас є талант? Розвивайте його саме зараз. Навіщо відкладати? Ви хочете попросити в когось пробачення? Попросіть зараз. Не відкладайте. Можете не встигнути. Давно хочете зробити комусь сюрприз? Чому ж досі не зробили. І нарешті вже треба тобі освідчитись їй у коханні!)
Живіть теперешнім. Так цікавіше.
В мене є рідні, друзі, улюблена справа, робота, я підключив собі "Chelsea TV" в кінці-кінців) Я задоволений. Майбутнє є у кожного. А теперешнє?

Мало хто вірив в мене два роки тому. Що зможу чогось досягти, жити так, як мені буде подобатись. Мало було таких людей. Хто б вірив не на словах, а насправді. Але всі ті, хто вірив - зараз поряд.. І будуть поряд. Коли варто досягати чогось? Тоді, коли бодай одна людина в тебе вірить. Тоді варто працювати. Варто робити, досягати. А якщо ніхто в тебе не вірить.. Значить ти обрав собі в оточення не тих людей.
Не треба боятись програвати. Треба боятись, що не буде з ким грати.
Добраніч.

Знаєте... А завтра видаю сестру заміж)
Час летить дуже швидко. І його дуже мало. Вчора ще були малими, а тепер от вже і сестра заміж виходить. То залишусь у нас один лиш я тепер холостяком) Самотній, наймолодший в сім"ї) Завтра буде свято. Завтра ВЕСІЛЛЯ!)

Отже вчора ми дуже-дуже круто потусили. З самого ранку і до пізньої ночі. Було багато всього і все круте: і покер (я всіх преміг :D) і зйомкі кліпів і кльові розмови і прогулянки і катання на колесі огляду вночі з гарними дівчатами) і кіно). А сьогодні..
Пішов до лікаря, наслухався хамства, якихось брєдових фраз.. Прийшлось ставити тітоньку-лікаря на місце. Вона ще й мені заявляє - змінюй роботу, кидай свою музику. На що почула - я краще зміню собі лікаря. Що й отримала. Більше до неї ніколи не піду. Та й вона напевно мене не прияняла б) Це все мєлочі жизні) Вирішив продати піано, що стоїть вдома в батьків (буваю там раз на пів року), бо хочу ще докласти і купити собі рояль. А ще мене як завжди очікують зміни, які вже набагато ближче. Осінь то скоро. Ще можете привітати, бо в мене вже назбиралось повноцінно музики на мій другий сольний альбом. Але через ті самі зміни поки не буду казати можливих навіть дат його виходу, бо хочу, щоб на цей раз його видали не віртуально. На разі все) Дякую вам)

Напишу сьогодні тільки одне:
Ми підем на каву!!!!!)))))))))))))))))

Привіт. Сьогодні варто написати. Сьогодні приходило натхнення. І я отримав свою дозу. Музика - то є наркотик. Хтось не уявляє життя, якщо не буде слухати музику. І коли не слухає її кілька днів - то його починає ломати. В мене так само, але коли я її не пишу. До того я 5 днів народжував нову композицію. І от, нібито народив, здавалося б повинен бути задоволений, але ні. Значить не вистачило. Але потім, десь дві годинки тому я отримав таку дозу... що на пару днів вистачить думаю) Це найдорожчий момент, коли в тебе в середині з"являється мелодія. Мелодія твоїх відчуттів. Твоїх емоцій, думок, почуттів до чогось/когось, себе. Музика знову просто з"явилась всередині мене, я сів і зіграв. з першого разу. Записав. І як тільки я поговорив з першою мелодією - прийшла друга. З нею теж поговорили. І знаєте... говорили ми не про минуле. Говорили про теперешнє.Інколи трохи про майбутнє. Дві години ми розмовляли з ними. Спочатку з одною, потім з іншою.. а потім я поєднав їх, грав шматочками, не зупиняючись, переходячи з мелодії на мелодію, з відрізка на відрізок... І таким чином ми говорили з ними втрьох.
Це був чудовий вечір.

Але є ще дещо. Якщо не помиляюсь сьогодні 5 місяців від кінця старої історії і початку нового. І за ці 5 місяців я так і не зрозумів чому тоді все так склалося, для чого був увесь той цирк. Як можна так жити, як можна зраджувати? І як можна так низько падати.
І хоч вже нічого давно до людини не відчуваєш, але ж шкода...
Але попереду кращі люди. Кращі дні, кращі почуття.
Інколи звабити і закохати може погляд. Але краще, коли закохує серце. Чесне, чисте і вірне.


P.S. Я знаю що і ти це прочитаєш. Так от: читай. Я від тебе ніколи нічого не приховував. Навідмінну від тебе. 

Непоганий був тиждень. Дещо виходить, дещо не дуже, але справи потроху йдуть вгору. А я вперед. Сьогодні прослухав свої старі композиції, написав нову. Про старі: якість - жах. Але та якість, з якою роблю зараз мені через рік, сподіваюсь теж жахом буде здаватися, бо це значить, що я розвиваюсь і вдосконалююсь. І йду вперед. Про нову: сьогодні прокинувся о 9-й ранку (це вже було вчора), прийняв душ, взяв свою каву і пішов за рояль (так скромно я називаю свій домашній KORG C-320). Награлось всередині - я і розказав про це музикою. Як вийшло - почуєте. Багато планів в мене. Але як кажуть мудрі люди - якщо хочеш, щоб справа була успішною - нікому не кажи про її початок. Скажу одне - готуюсь на осінь в тур. Може побачимось.

Добраніч вам.

І заходьте будь-ласка на сайт... www.egor-grushin.in.ua

10 травня.

Деякі миті пам"ятаються довго ( так, я кеп).
Поїхали ми якось з гуртом в Київ на ефір. І вночі в мене разболівся зуб. Так сильно, що я хотів гризти метал, бити всіх і все підряд, були думки вже той зуб якось вирвати. А знеболююче я забув. Я ледь пережив ті 3 години адської болі. І коли ми приїхали до столиці (о 3-й ночі) то я просто пішов прямо по вулиці в пошуках аптеки. Знайшов, купив, випив, полегшало. Так от пережили ми той ефір і пішли гуляти. Я нервував, бо всі друзі дуже запізнювались. Я ж не так часто буваю в столиці... Хоча брешу. На той період за 2 місяці я був там разів 5. І не по одному дню. Люблю я Київ. Мій третій дім. Але в той раз ми приїхали виключно на ефір, на пів дня і дуже хотілось побачитись з усіма. Пам"ятаю, що засинав на кожній лавці, на якій ми сідали... у Роксі на плечі. Я ж не спав всю ніч, мука була страшна. І по обіді ми зайшли в один магазин музичний купити звукознімач на віолончель. Купили. Тьома як раз під"їхав (один з друзів). Я дивлюсь.. а в сусідньому крилі великий напис: РОЯЛІ, ПІАНІНО. Ну, думаю, зайдемо, подивимось. І як зайшов, так і офігєл. Steinway&Sons. Ви знаєте шо то таке? Якщо нє, то кажу - найкращі роялі в світі. Ми взимку намагались в Україну привезти Людовіко Ейнауді (засновник неокласицизму і найкращий виконавець в цьому стилі), але через недолугість наших добродіїв, спонсорів і т.д. не змогли. Нажаль. Так от. В нього одна з умов райдеру: рояль Steinway&Sons в залі, в якому б він виступав. А магазин той, в який ми зайшли такий весь засекречений, щоб попасти треба було в дзвінок дзвонити, казати що ми хочемо від них. Ходимо, дивимось... А я придивляюсь. Питаю: можна пограти? - Одну секунду. Покличу старшого....
Виходить той старший (і вправду старший, дідок такий... у фраці..) Питає: Хто з вас професійний піаніст?
Кажу: я. (він пофосно спитав, я просто відповів)
Питає: Ліста?
Відповідаю: авторське.
Він зриває бархатну накидку з клавіш, таким чином вказуючи, що я можу грати.
Я сідаю. Перший дотик - і все. Я граю. Граю "Emotions", фрагменти з "Life"...
Це незабутні відчуття. Кожен дотик, кожен звук... На цьому інструменті особливий. Мало того, він дозволив пограти на самому найбільшому роялі з усіх Стейнвеїв. На самому величному.
Я не вмію гарно писати. Чесно кажу, набагато краще в мене виходить писати музику. Тут, словами, я пишу просто. Я кайфував. Отримував насолоду. Лєтал на облаках, відчував музичне діво дівноє і чудо чудноє.
Я перестав грати. Підходить той дідок. Питаю: скільки коштує цей рояль?
Він: Ми не встигли оцінити його вартість для Вас, Ви замало пограли (хотів з"їхати від відповіді)
Я: скільки коштує?
Він: Півтора мільйони гривень.

я грав на багатьох роялях за своє життя вже. І на чорних і на білих і на вишневих. І на гарних і на поганих. Але я грав на найкращому роялі в світі. На такому, на якому грає місьє Ейнауді.

Це подія, яку ніколи не забуду. І коли я придбаю собі такий рояль, я згадаю цю подію з посмішкою. Почалось все з адського зубного болю, продовжилось прямим ефіром на М1, кульмінація була - Steinway&Sons, а чудовим завершенням стало, що друзі все-таки приплентались і ми зробили чергову спільну фотку біля Маку на вокзальній)

Все.